19 серпня 2026 року військовий та громадський діяч Ігор Луценко у власній колонці, оприлюдненій у ТСН, пояснив читачам пряму загрозу, з якою стикаються поранені на фронті. Він заявив, що сучасний наземний роботизований комплекс зазвичай не підходить для евакуації поранених і є «засобом для евакуації тіл загиблих, не більше», а також наголосив: «у нас немає чим евакуювати поранених».
Чому це стосується кожного
Луценко описує конкретний інцидент, який ілюструє масштаб ризику. Двоє бійців підрозділу ударних безпілотників «Code 9.2» зазнали важких поранень під час повернення з виконаного завдання, коли їх атакували російські дрони «Молнія». Спроба евакуювати поранених наземним роботизованим комплексом провалилася: платформа була уражена ворожим дроном. Командир роти 475-го окремого штурмового батальйону Владислав Польський особисто врятував двох важкопоранених, вивізши їх на цивільному пікапі без бронежилета.
Які технічні обмеження називає автор
- Швидкість наземних роботизованих комплексів становить 7–10 км/год;
- Вони не мають належного протимінного та протидронового захисту;
- Під час інциденту НРК був знищений ворожим дроном по дорозі.
Як альтернативу Луценко називає важкоброньовані автомобілі класу MRAP типу «Козак», «Варта», Cougar, M-ATV та дистанційно керовані роботизовані системи розвідки і ураження.
Залишити відповідь